(0536) 78-04-04
пров. Героїв Бреста, 46, 39601

НОВИНИ

12 Листопад 2020

Творчість електрогазозварника

Андрій Назаренко цінує свою роботу за її різноманіття і вдячний колегам за те, що став справжнім асом у своєму небезпечному фахові (ФОТО).

Андрій Назаренко

Кожен із співробітників ПрАТ «Кременчукгаз» - цікава людина. Давайте ближче знайомитися одне з одним, дізнаватись цікавинки та навчатися корисного.

Ім'я Андрія Назаренка цього року занесли до Книги Пошани ПрАТ «Кременчукгаз». Так відзначили на підприємстві одного з кращих працівників із нагоди професійного свята - Дня працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості, яке святкували ще 11 вересня. Незабаром після урочистостей Андрій погодився на інтерв'ю і воно в скороченому вигляді вже вийшло у друкованій версії нашої корпоративної "ГаЗЗети".

У цьому матеріалі - більше подробиць про людину, яка самовіддано і творчо служить на "газовому" фронті.  

«Я електрогазозварник групи врізок та аварійно-відновлювальних робіт, - розповідає Андрій. – Це дуже небезпечна й відповідальна робота. Буває, що порвуть трубу чи просвердлять її ненавмисне, чи коли стовп ставлять, буває, зачеплять. Отож ремонтуємо реально діючі газопроводи - налагоджуємо латки, замощуємо глиною, вирізаємо цей шматок і замінюємо новим.

Так само я врізчик - роблю приєднання. Наприклад, хлопці роблять монтаж, а ми після них робимо врізку в газопровід. В приямку, де проходить труба, перебуває два чоловіка, на підстраховці обов'язково стоїть хтось із бригади, оскільки це особливо небезпечні роботи. Перед цим проходимо  інструктаж. Але ж, як кажуть: «Аби руки і охота, буде зроблена робота!» (посміхається)

Виявляється, що Андрій та його коллеги з Департаменту займаються не лише врізками й усуненням аварій. Їх залучають до монтажних робіт, наприклад, по загальнобудинкових приладах обліку. І навіть – до монтажу дублюючого вузла обліку на ГРС. А це – об'єкт розміром приблизно з вантажівку і складається він із труб великих діаметрів!

- Розкажіть, як і коли ви потрапили на підприємство?

- Я працював на КрАЗі, був сантехніком, потім став зварником-самоучкою, здав екзамени на колісному заводі, отримав «корочку» і працював. Потім з КрАЗу розбіглися і мені старші колеги кажуть: «Іди кудись працюй, поки молодий, чи на нафтохімію, чи ще кудись!» Так просувався-просувався... Потім доля звела мене з добрий чоловіком-підприємцем, він зараз депутат. Протягом 12 років працював з ним, він мені допомагав. А потім він сказав про мене тодішньому директору Орленку. А той подивився і каже: «Спробуйте його на врізках». Я показав, що вмію. Прийняли. І з тих пір працюю.

- За що ви цінуєте свою роботу?

Тут мені подобається, тому що це різноманітна робота. Немає такого стандарту, як за станком: став і точиш одне й те саме. А тут творчість: і висота, і під землею… Цікаво розв’язувати різні задачі, які ставлять нам обставини. Бувало і відрядження, коли Алчевськ мерз.

- Який у вас коллектив?

- Зараз у нас дві бригади, на кожній машині слюсар та зварник. Щодня зранку ми маємо план - список отримує майстер, обговорюємо, беремо матеріали та інструменти і відправляємося за пунктом призначення – конкретною адресою. Наприклад, прогнив газопровід у гільзі. Обрізаємо, вставляємо новий. І таке інше.

- Розкажіть, чим живете поза робочими буднями?

- Я одружений - понад 30 років разом. Вже й онука є Вероніка, другокласниця! Нікою її називаємо. Дружимо з нею. Ох і любить кататися в мене на шиї! (сміється)

- А чим захоплюєтеся?

- Раніше - парашутним спортом. Так вийшло що після навчання в морській школі потрапив у десантники. Щоправда, стрибків у мене всього 28 стрибків. Але стрибав і на воду, і на ліс. Ми тоді готували хлопців у Афганістан, де тривала війна.

- Зустрічаєтесь із однополчанами?

- Доля розкидала так всіх, що... Друга з Олександрії вже немає… Але ж із товаришем із Дніпра дзвонимо одне одному телефоном, вітаємо зі святами, щось згадуємо, щось обговорюємо.

«Я вдячний людям, які дали мені щось таке сильне, без чого неможливо тут працювати! – завершує розповідь про себе Андрій Назаренко. - Все життя, що пропрацював у міськгазі, скільки знаю слюсарів чи зварювальників! Величезна їм подяка за те, що вони мене навчили працювати!

Я прийшов «одноруким» - так називають зварника, якщо він вміє варити тільки електрозварюванням. А в нашій професії треба вміти варити ще й газозварюванням. Був такий Саша Бурба - дуже сильний спеціаліст, мій коллега. Це йому я вдячний за те, що навчив працювати у найскладніших умовах.

Працював у нас слюсар Андрій Іванович Пустовіт. Він вже на пенсії. Але свого часу навчив мене також багато чому. Адже я не лише зварник, а мушу ще й знати все про ізоляцію: як правильно її накласти, що підказати слюсарю. Ще дуже сильний був у нас слюсар Тимофєєв. Якби не вони, із мене б нічого не вийшло.

Колись біля ринку, де зазвичай ялинки продають, сталася аварія. І нам довелося її усувати. Це було дві бригади. Один екіпаж просто не зміг би це зробити. Це була доволі складна і небезпечна ситуація. Ми розуміли одне одного із напівпогляду, приймали миттєві рішення, діяли, навіть, не промовляючи жодного слова. Це був справжній тест на професійність!»

Нагадаємо, що 2020 року до професійного свята - Дня працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості - електрогазозварника ДОГрМ та С Андрія Назаренка та провідного інженера технічного управління Петра Каменчука занесли до Книги Пошани ПрАТ «Кременчукгаз», а їх добросовісну працю правління підприємства заохотило грошовою винагородою.