(0536) 78-04-04
пров. Героїв Бреста, 46, 39601

НОВИНИ

06 Травень 2020

ПрАТ «Кременчукгаз» в гостях берегині військової пам’яті

В рамках благодійної акції підприємство надало допомогу краєзнавиці Лідії Шатковій, а вона поділилася творчими планами (ФОТО).

 

До 87-річної авторки воєнного літопису «Живи, пам’ять!» Лідії Шаткової працівники ПрАТ «Кременчукгаз» потрапили в рамках благодійної акції «КГ_Бабусі_та_Дідусі»  

Цей захід підприємство ініціювало на допомогу літнім людям, яким складно жити в умовах карантину – газовики закупили продукти і розвезли їх за конкретними адресами.

 

Однією із адрес акції «КГ_Бабусі_та_Дідусі» стала квартира Лідії Шаткової, берегині пам’яті кременчужан-героїв Другої світової війни 

В гості до неї ми потрапили майже випадково: журналістка Олена Ліпошко дізналася про акцію підтримки самотніх пенсіонерів від ПрАТ «Кременчукгаз», в бібліотеці дали її адресу, а в краєзнавчому музеї – номер телефону.

Ми вирішили затриматися на кілька хвилин і дізнатися, як нині живе відома у місті авторка шеститомного рукопису.

Історія «Книги пам’яті»

Лідія Дмитрівна із вдячністю прийняла нашу гуманітарну допомогу. На превеликий жаль, жінка практично втратила слух, їй важко ходити. Однак, володіє пречудовою рідною мовою! І, на щастя, вона мешкає зі своєю молодшою сестрою Інною Дмитрівною, яка допомогла нам поспілкуватися. 

Крім сестри, у Лідії Шаткової нікого немає

Чоловіка Юрія Пантелеймоновича не стало ще 2002 року. Із того часу наша берегиня продовжує їх спільну справу, що розпочалася ще наприкінці 80-х років. Тоді подружжя за допомогою громади взялося збирати й упорядковувати інформацію про мешканців міста і про військових, які загинули у Другій світовій війні. В результаті вони зробили 32-томну «Книгу пам’яті» з іменами загиблих кременчужан. 

«Книга пам’яті» зберігається у Кременчуцькому краєзнавчому музеї, видання також є у бібліотеці

У «Книзі пам’яті» 7 214 імен загиблих кременчужан. Лідія Шаткова зазначає, що й досі невідома точна цифра загиблих.

Про нинішнє життя

Господиня веде нас до крихітної кімнатки.

 

Це домашній музей з рушниками, альбомами, книгами, старими листами, фотографіями

-Їх немає в живих, але пам’ять про них залишилася і в книгах, і в спогадах. А спогади - це книжки, - каже Л.Шаткова.

-Як ви живете, хто до вас дзвонить, чим цікавляться?

-З типографії інколи дзвонять, тому що там доводилося часто друкуватися. З «Бойового братства» дзвонять. Та все місто про мене турбується, – сміється Лідія Дмитрівна. Ось донька Героя Радянського Союзу Миколи Гугніна паличку подарувала, щоб легше ходити.

Ми з Інною із вчительської династії. Буває, що приходять наші учні. Бібліотекарі дзвонять. Журналісти. Ви їм всім передавайте великий привіт. Я їх всіх пам’ятаю!

Творчі плани потребують допомоги

-Чим ви займаєтеся щодня?

-Творчі плани в мене дуже великі, але боюсь, що вони не збудуться. Зараз я вже не працюю над книгою «Живи пам’ять!». Я ж збирач, не журналістка, не письменниця, я просто авторка. Збираю архівні матеріали і впорядковую їх. Матеріали про ополченців, матеріали про підпільників та партизанів Кременчука.

Мені завжди легко було їх опрацьовувати, бо за фахом я вчителька-філологиня. Але … Коли чоловіка не стало, другий том був частково закладений у друк. Колишній керівник друкарні Леонід Паренков дав мені поштовх - каже: давайте разом завершимо цю роботу. Від тоді я почала працювати. Мені вперше після тяжкої втрати стало легше морально і фізично. Допомагала Тетяна Шутова – укладачка мого твору. Часто спілкувалася з Леонідом та Сергієм Перепелятниками – керівниками радіомовлення.

Пліч-о-пліч з багатьма людьми кілька років ми працювали над рукописами. Але для видання нових томів потрібні були кошти. У цьому нам завжди допомагала влада, починаючи від міського голови Івана Пономаренка до нинішнього мера Віталія Малецького. Адже про підтримку просили ветерани, які вже стояли НА ПОРОЗІ ВІЧНОСТІ.

Після шеститомника «Живи, пам’ять!» вийшла й окрема книга «Форсування Дніпра в районі Кременчука. 1943 рік»

Ще залишилася спадщина мого покійного учня Миколи Безкоровайного. Треба відредагувати і видати. Навіть не знаю, хто тепер мені допоможе…

А найбільше мене сколихнули повідомлення 2015 року - про воїнів-кременчужан, які загинули в АТО на Сході України. Від тоді я збираю ще й такі дані.

Щоб смачною була печена картопелька!

-Лідія Дмитрівно, у вас є питання, пов’язані з газопостачанням?  

-Ми все платимо вчасно, - поспішає відповісти господиня.

Сестра Лідії Шаткової розповіла, що телефоном справно передає показники лічильника.  Завжди вчасно оплачують на поштовому відділенні, бо ощадбанк закрито на карантин. Ґаджетів чи комп’ютерів, щоб користуватися електронними сервісами, сестри не мають.

А далі господиня повела нас в кухню, де стоїть плита радянських часів. У ній давно зламався вентиль

-Там потрібні якісь пружинки. Та щось ніхто їх не може знайти, чи не випускають уже таких, - каже Інна Дмитрівна. – А ми переживаємо, що може статися витік газу й навіть не торкаємося того вентиля.

За кілька днів, за дорученням голови правління ПрАТ «Кременчукгаз» Богдана Оксененка, наш фахівець Валерій Мутель виїхав за адресою до Лідії Шаткової, щоб з’ясувати проблему.

Виявилося, що в старій плиті належало замінити форсунки пальників, змастити крани, замінити пружини, почистити деталі.

Вже за годину газову плиту було відремонтовано

-О! То тепер я зможу пекти картопельку в духовці! – зворушливо раділа Лідія Дмитрівна. – Ми так її любимо. І лікарка каже, що печена картопля корисна для здоров’я.

Задоволені сестри дякували за допомогу майстру та веліли передати глибоку подяку керівнику підприємства. І ще запрошували в гості на чай із «Червоним маком», улюбленими цукерками цих шанованих господинь.

Ідіть, поки гукають 

Давайте вітати з великим святом Перемоги того, хто береже пам’ять!

Шануймося, поки живемо, бо всі ми «НА ПОРОЗІ ВІЧНОСТІ»…

Цикл книг Юрія та Лідії Шаткових «Літопис Великої вітчизняної війни»:

2001 рік – перший том «Живи, Пам’ять!» під назвою «Вони билися за Батьківщину».

2004 рік – другий том «Вони захищали Батьківщину».

2007 рік – третій том «Школярам про Велику Вітчизняну війну».

2010 рік – четвертий том «Вони билися за Батьківщину».

2012 рік – п’ятий том «Вони захищали наше місто».

(і ще 40 примірників 2013 року з нагоди 70-річчя визволення міста).

2014 рік – шостий том «Подвиг підпільників і партизанів безсмертний».