НОВИНИ

26 Серпень 2021

Картограф компресорних станцій

Досвід потомственого газовика на службі компанії.

Микола СВИРИДОВ

Хто може досконало знати напам’ять схему всіх газопроводів колишнього Союзу, причому, у розвитку й до сьогодення?! Заступник начальника метрологічної служби ДОПГ ПрАТ «Кременчукгаз» Микола СВИРИДОВ. За його розповідями можна скласти мапу компресорних станцій як мінімум за останні 50 років.

Кожен зі співробітників ПрАТ «Кременчукгаз» - особлива людина.

Давайте ближче знайомитися одне з одним, дізнаватись цікавинки та навчатися корисного.

Миколо Івановичу, розкажіть, чим ви займаєтеся на підприємстві?

Консультую фахівців Департаменту обліку природного газу щодо якісних вимірів характеристик газу, спілкуюсь із приватними споживачами та юридичними особами та з нашою метрологічною групою.

Як ви потрапили в газову галузь?

Я вважаю себе потомственим працівником газотранспортної галузі та  загалом - енергетичної. Батько займався будівництвом газонафтопроводів. З районного містечка в Росії після технічного училища 1967 року я потрапив у Середню Азію, працбвав машиністом газотурбінних установок на щойно побудованому газопроводы «Бухара-Урал». Початок він бере на родовищі в Ґазлі в Узбекистані й веде до Свердловська та Челябінська на металургійні заводи. За 2 роки в армії повернувся на компресорну станцію. Рік по тому став змінним інженером. Вступив до Одеського газонафтового технікуму.

А чому в Одесу?

Мабуть, тому що моя мама з України… Після технікуму переїхав до Ростова, де влаштувався інженером у спеціалізоване управління «Оргенергогаз», яке займалося пусконалагоджувальними роботами газопроводів, компресорних станцій. Потім почалося будівництво газопроводу «Союз» («Оренбург-Ужгород») від західного кордону колишнього СРСР через Україну і, зокрема, через Піщане під Кременчуком. Тут працював з фахівцями колишньої ФРГ (Західна Німеччина), які постачали обладнання. Ми його налагоджували і здавали в експлуатацію Кременчуцькому управлінню магістральних газопроводів.

Врешті керівництво надправило мене на пів року у відрядження на допомогу фахівцям, яких набирали з місцевих мешканців. А я й не повернувся вже.Мені дуже сподобалося в Україні. Тут приємні й шанобливі люди. Це було управління «Експорттрансгаз» (тепер «Черкаситрансгаз», оператор газотранспортних систем України). Воно займалося транспортуванням газу магістральним газопроводом за кордон. Тобто газ отримували з Росії, транспортували Україною і здавали його Словаччині (Євросоюзу). «Черкаситрансгаз» увібрав у себе всі газопроводи України - 5 експортних і кілька регіональних. Серед них - «Диканька-Кременчук-Кривий Ріг». Одна з його газорозподільних станцій стоїть у тому числі й у нас при в’їзді в Кременчук з боку Полтави.

Довелося й на Закарпатті, в Перечині, у 80-і роки, працювати начальником аварійно-ремонтного пункту продуктопроводу «Куйбишев-Західний кордон» (того, що Медведчук забрав). А загалом об’їздив весь колишній Союз – був у Вірменії, Азербайджані.

Як же ви опинилися на нашому підприємстві?

Так от. Пропрацював 40 років в Україні, дійшов до посади заступника начальника управління магістральних газопроводів. Заслужив у Союзі високу нагороду Орден «Знак Пошани». А 2013-го, коли йшов на пенсію, вручили відомчу нагороду «Зірку Укртрансгазу».

Посидів я місяць, після того, як все життя пропрацював в газовій галузі, і пішов у «Кременчукгаз». Зайшов до Оксененка, а там Грабовський. Я й питаю: Візмете на роботу? «З задоволенням» - відповів Болеслав Францевич, «Неодмінно», - підтвердив і голова правління. Ось уже 8-й рік тут працюю.

Ви знали, чим вам доведеться тут займатися?

Мені запропонували посаду заступника начальника служби метрології. Вона пройшла справжню реорганізацію. Ми перевезли в найкоротші терміни лабораторію із Крюкова в оновлене приміщення на основному підприємстві. Навіть дві лабораторії – з повірки лічильників та хіміко-аналітичну. Потім атестували їх. Частину повноважень, а саме метрологічну службу передали щойно створеному технічному управлінню. В колективі від початку мене зустріли дуже привітно. І я намагаюсь нікого не підводити.

А ви раніше стикалися з нинішньою специфікою роботи?

Мені доводилося керувати підрозділами, серед яких була служба обліку газу по розподільних станціях. Тоді у відомстві було 2 експортні газопроводи: «Союз» і той, що йде з півострова Ямал через Україну. На «Союзі» працює, до речі мій син - на компресорній станції.

Знаючи досконало газотранспортну систему з часів колишнього Союзу, ви розумієте, де які трубопроводи пролягають, як змінюються газові потоки. То чи вам добре зрозуміла ситуація на сучасному газовому ринку? Отже, у нас є державні газові компанії – «УкрГазВидобування» і «Нафтогазвидобування», а є приватні, які купили ліцензії на роботу з надрами. Є й іноземні. При Кучмі британська компанія заснувала підприємство, прийшли нафтовики й зайнялися ремонтом колишніх наших свердловин, добувають нафту й газ. Природний газ вони постачали в регіональний газопровід «Диканька-Кременчук-Кривий Ріг», а потім зробили перепідключення і постачають газ в експортний газопровід «Союз». До нього тепер підключаються й місцеві підприємства та населені пункти. Це стосується і Полтавської газонафтової компанії. А загалом цим газопроводом іде російський газ, який надходить і в наші газові сховища, але переоформляється через європейський хаб. В принципі, є наш український газ, добутий у Дніпропетровській, Харківській, Полтавській, частково – із Західної України. Через Словаччину подається газ із Європи, куди він надходить не лише з Росії, а й з Алжира, Туніса. Є норвезький, британський газ, що транспортується підводними газопроводами.

Чому Росія збудувала свій газопровід? Тому що він вигідний і німцям, і росіянам. Але тут політичний момент. 2023 року, коли запустять «Північний потік-2», транспортування російського газу буде обмежене. Надалі нашу країну хочуть взагалі виключити із цього обігу. Ситуація буде доволі скрутна, якщо великі європейські країни економічно нас не підтримають. Зараз кожна країна думає за себе: німці – за себе, французи - за себе. І не завжди нас підтримують. Хіба що поляки та прибалти. Але їхні сили малі проти Росії. Тому треба розвивати тісні стосунки ізНімеччиною, Францією, Італією, які є економічно сильними.

Що можемо зробити ми на своєму рівні, рівні регіональної компанії?

Наше керівництво прагне підняти престиж та авторитет «Кременчукгазу», триває будівництво, реорганізація структури підприємства, з’являється нове обладнання, машини, ставляться нові завдання, переоснащуються населені пункти, міняється регуляторна система, покращується газорозподіл  мікрорайонів. Наш департамент іде в ногу з цими змінами. Введено електронну форму звітності. Споживач має свій електронний Особистий кабінет, за допомогою якого передає свої параметри, а ми їх фіксуємо. Всі зауваження ми враховуємо. Взаємодіємо з ДОГРМ та С, який забезпечує газорозподіл, а ми слідкуємо за обліком, щоб не було втрат. У щоденну роботу вкладаємо досвід для розвитку компанії.

Розкажіть про особисте - які у вас домашні обов’язки?

Допомагаю дружині, поливаю дерева на дачі біля Дніпра, квіти, городину. В тому районі, біля КремГЕС, багато різноманітних птахів – спостерігаю за ними. Інколи заходять до нас у двір. Зараз у нас гостюють чотири внучки-школярки. У відпустці мандрую, вивчаю історію різних народів.

Хтось, крім сина, у вашій родині має відношення до газової галузі?

Крім моїх батька і сина ніхто. Батько загинув на виробництві… Але мені подобається моя робота. Якби була можливість повторити життя, я б нічого не змінив. Ні про що не жалкую. Задоволений, що залишився в Україні. Не дарма отримав Грамоту Президента «За відродження України».

Бажаємо вам, Миколо Івановичу, найбільшої нагороди – шани від колег та близьких, а також - міцного здоров’я!

КОНТАКТИ
Телефони
СЕРВІСИ